***

Зоря у небі засіяла,
Скотилася за небосхил,
Свою я постіль не зім'яла,
Але зайшла в кохання тил.
І в алкогольному сп'янінні
Разом з всіма,у суєті,
По безсловесному велінню
Зійду на схил,що на меті.
Читатиму в думках проблеми,
Запамятаю цвіт очей,
Питатиму,але непевно,
Торкнуся легко до плечей.
Здригнуться тихо твої віки,
Прониже їх проміння світ.
Мабуть,прольються крові ріки...
Опісля все піде як слід.
Я не прокинулась непевно,
Чекать не стала,без жалю
Вікно розбила в домі темнім,
Як зрозуміла,що люблю.
Стежинкою із героїну
Пройду один єдиний раз,
Але мій мозок не загине,
Дрімати буде він в той час.
Мелодією вітру лине
Опале листя з рук блідих.
Воно ніколи не покине
Землі,чий подих вже притих.
Зберу у себе кращих друзів,
До тебе ж долю запрошу.
Чому знаходишся в напрузі?
Багато я хіба прошу?
І в руку я твою долоню
Візьму,зігрію,полечу...
У хмаровинні темно-синім
Я за свободу заплачу.
Чому ж я уночі не плачу,
Тримаю спогади сумні?
Я сподіваюся на вдачу,
Провину втоплюю в вині.
Заплутавшись в плетінні ниток,
А разом - снів,видінь і лих,
Вчуваю голос недалеко...
Але раптово він притих.
Співаю сонцю колискову,
Хочу побачить журавлів,
Які несуть весні обнову,
Оцих небесних ковалів.
Листок зірветься з клена раптом,
В долоню ляже неживим,
І розбиратися не варто...
Так скоро ти зробивсь чужим.
Зустріну скоро сиву осінь,
Для неї килим простелю.
Мабуть не розуміли досі
Важливості в словах,люблю...
Люблю я пісню птаха в небі,
І перегуки солов'їв,
Галактики оті далекі,
І час,як Бог мене зустрів.