Я не хочу тут жити! Серед людей!
Які топчуть ногами і міцно стискають,
Які пишуть низку розумних статей,
Де по кісточках слабких розтинають.
І жваво, з жагою до хліба й вистав,
До безжаллю, скиглю, покату сльози,
Такий вже сором в душі настав,
І кожну хвилину, і кожні рази,
Наче яструб вишукує на сніданок,
Так шукає критика нову жертву.
Та щоб відповідна до всіх забаганок,
Щоб сильніше живу повернути на мертву.
І в тому найбільша з усіх насолода,
Щоб знищити силу силенну героїв!
Перемішати чвари і бруд крізь колоду,
І навіть без унікальної зброї,
На шматки розірвати знаменні новели,
Стерти славетні із вуст імена,
До вогню наступну чергу привели,
І за слідом слід бідолашних зника.
Як же можна в жахіттях то жити?
Коли жодної миті нема до спокою?
Але вдосталь потому сьогодні тужити…
Краще слідкуй за своєю рукою…
Сл дкуй за рукою
© Copyright: Кристина Медина, 2012
Свидетельство о публикации №112121006798
Свидетельство о публикации №112121006798
Рецензии