Згуртую думки
Й зроблю навпаки.
Ніхто не збагне,
Чому саме так.
Морози женуть
Бездомних собак;
Женуть матюки.
Я ходжу до вас,
Завжди, увесь час…
Мені говорили:
«Вона не за нас.»
Тобі говорили,
Що бачили нас,
Тебе боронили.
Безодневий смак,
Як річковий рак,
Взлюбив відтепер
Та вже назавжди.
Миттєво завмер.
Ти хочеш піти
Без слів, без подяк.
Роби мене злим,
Безлюдним, отим,
Коли намагався
Від тебе піти.
Хоч добре сховався,
Ти зможеш знайти.
Не критий ніким.
Тебе впізнаю…
Ти думку мою
Роздягнеш, збагнеш,
Чому зупинився.
Не знатимеш меж,
Бо тобі не скорився.
Змінив колію.
Маqбутнє спіткає.
Ніхто не пізнає.
Згуртую думки
І хай йому грець!
Від тихих ланів
До розбитих сердець
Минуле своє я гортаю…
9.12.12.
Згуртую думки...
© Copyright: Дмитро Безкровний, 2012
Свидетельство о публикации №112120909573
Свидетельство о публикации №112120909573
Рецензии
