Дом

дім

3D, з елементами розчинення

мій дім – невеличка скринька, чи мушля зручна рожева,
що в небо впирає вухо і має квадратні очі…
нехай у хмарини линька та мочать дощі дерева,
мені тут тепло; і сухо, вдихаю принади ночі…

мій дім – особливий катер, закопаний трохи в сушу,
де мешкають мрії стиглі, живуть у пробірках вірші…
він має такОж характер і навіть незриму душу…
поєднує форми, стилі запалена свічка в ніші…

мій дім –  це гніздо з цеглинок, чи лялечка із цементу…
із міццю, звичайно, скелі… бо знає на смак… свободу…
щось думає храм-будинок, таїть про любов легенду…
а ноти висять на стелі, утворюють пісню роду…

мій дім – це уламок міста та камінь світобудови…
всі наші чуття навзаєм, зріднились із ним ми… наче…
є в хаті разки намиста, для радості всі умови…
та тільки тебе немає… над знімками пам’ять плаче…

У тексті розчинено вірш:

мій дім – невеличка скринька,
що в небо впирає вухо…
нехай у хмарини линька,
мені тут тепло; і сухо…

мій дім – особливий катер,
де мешкають мрії стиглі…
він має такОж характер,
поєднує форми, стилі…

мій дім –  це гніздо з цеглинок,
із міццю, звичайно, скелі…
щось думає храм-будинок,
а ноти висять на стелі…

мій дім – це уламок міста…
всі наші чуття навзаєм…
є в хаті разки намиста…
та тільки тебе немає…