Життя доволі невеселий шлях
По лабіринту сумнівів й тривог,
На цьому світі ми тільки в гостях,
І час для нас уже відміряв Бог.
Ми всі підемо у останній шлях,
І той хто розуміє не спішить,
Летіти на неспинних швидкостях,
А пізнає, як вічність , кожну мить.
Бо тільки в цих, коротких,митях суть,
В промінні сонця, в холоді зірок,
Щоб перш ніж нас у вічність понесуть,
Знайти свою, у безлічі стежок.
Всміхається дитя своїм батькам,
Молитву творить старець перед сном
А я вклонюся прожитим рокам,
За те, що на кінець себе знайшов.
Життя доволI невеселий шлях...
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112120903676
Свидетельство о публикации №112120903676
Рецензии