Пустельні очі моїх вікон... З них не виникне твого обличчя...
Лише дощ, що змиває обриси сонця,
яке полум'яніє своїм заходом,
і лише блискавиці роблять ці очі видющими вночі...
Тіні дерев у садку... З них не виникнеш ти...
Лише ніч, темна ніч робить їх величавими і таємничими...
А вдень увесь щем, усе, що хвилювало уночі стає звичним.
І тоді я все більше розумію - з них не виникнеш ти...
Не виникнеш ти
© Copyright: Наталья Гарач, 2012
Свидетельство о публикации №112120901174
Свидетельство о публикации №112120901174
Рецензии