Я зовнi - жiнка, а в душi - поет
Я захворіла образом твоїм,
Ти так таємно зміг проникнуть в неї,
Заполонивши смуток весь і дим.
Не знаю, знову це, не знаю кляте,
Можливо я за помилки плачу,
Але можливо це чиєсь прокляття,
І хтось тепер радіє досхочу.
О, Боже, праведний одне благаю,
Допоможи мені, допоможи!
Як прокидаюсь я і спать лягаю,
Думки мої ти чимось зав;яжи.
Одне у Бога хочу запитати,
І думку цю не раз уже ловлю,
Чи буде хтось колись мене кохати,
Так відданно як я люблю?
На жаль такого ще не зустрічала,
Малюючи собі пейзаж, портрет...
Я від кохання тільки лиш страждала,
Бо зовні - жінка, а в душі - поет.
18.10.1996
Свидетельство о публикации №112120910226
зачитався аж
http://www.stihi.ru/2012/07/31/1160
Роман Новико 25.12.2012 19:02 Заявить о нарушении
Лю Нели 27.12.2012 03:46 Заявить о нарушении