Я зовнi - жiнка, а в душi - поет

Я не фізично захворіла, а душею,
Я захворіла образом твоїм,
Ти так таємно зміг проникнуть в неї,
Заполонивши смуток весь і дим.

Не знаю, знову це, не знаю кляте,
Можливо я за помилки плачу,
Але можливо це чиєсь прокляття,
І хтось тепер радіє досхочу.

О, Боже, праведний одне благаю,
Допоможи мені, допоможи!
Як прокидаюсь я і спать лягаю,
Думки мої ти чимось зав;яжи.

Одне у Бога  хочу запитати,
І думку цю не раз уже ловлю,
Чи буде хтось колись мене кохати,
Так відданно як я люблю?

На жаль такого ще не зустрічала,
Малюючи собі пейзаж, портрет...
Я від кохання тільки лиш страждала,
Бо зовні - жінка, а в душі - поет.

               18.10.1996


Рецензии
классний вірш
зачитався аж
http://www.stihi.ru/2012/07/31/1160

Роман Новико   25.12.2012 19:02     Заявить о нарушении
Дякую за відгук, дуже приємно. Заходьте у гості, буду рада. Лю.

Лю Нели   27.12.2012 03:46   Заявить о нарушении