Богдана Синюк-Хват Где же ты?

В метушливому й людному місті
Аж ніяк я не знАйду тебе – 
Перемішане все, наче в тісті –
Де ж ти, рідна людина? Ти де?

Дні ідуть, я блукаю по вулицях,
Позабувши про їжу та сни,
То враз очі твої мені чудяться,
А то – кроки твої… і твій сміх.
 
Може, я і смішнА перехожім –
Підбігаю до всіх та дивлюсь –
Ні, не ти, та і зовсІм не схожі.
Хай сміються… Та я не сміюсь.

Треба їхати геть як найшвидше,
Ряз тебе не змогла я зшукати.
Не  твоя я. Ну що же, так вийшло.
Буду далі сама прямувати…

*************************************
В шумном городе, в людном городе
Не найти мне тебя вовек
Там всё смешано, перемешано,
Где же ты мой родной человек?
 
День за днём я брожу по улицам
Позабыв про еду и ночлег
То глаза мне твои все чудятся
А то, кажется, слышу твой смех
 
Подбегу и взгляну чуть пристальней
Нет не ты и совсем не такой,
Удивляются люди искренно,
Может быть, я кажусь им смешной
 
Нужно ехать прочь с этих мест быстрей,
Раз тебя не смогла я найти
Видно не судьба.  Мне не быть твоей,
Параллельные наши пути.