Мелькают дни...

    Леонтий Кирьяков            


                женЕ

Ты  заглянула  в  Сартану*,
И  мовы  нашей  ты  не  знала.
И  помнишь  там,  у  краснотала,
Мы  встретили  тогда  весну?

Теперь  воде  не  развести
Два  сердца  -  грека/украинки.
Как  в  поле  ясном,  две  былинки,
Любовь  должны  мы  пронести.

А  серце  у  тебя  -  кристалл,
Ни   капли  фальши,  даже  тени,-
И  для души  твоей  весенней,
Я  лучшие  слова  искал.

Мелькают дни  любви  полны.
Ты  тридцать  лет  уже  со  мною,            
А  мне  всё  мнится:   и  зимою,
Живём,  весной  освящены.

И  солнцем  грееет  нам  сердца
Любовь  неугасимая.
И  будет  нам  она, всесильная,
Такой  прекрасной  -  до  конца.

* - пос. под  Мариуполем.

Перевод  с  украинского.


ОРИГИНАЛ

         *  *  *    

                Дружині
Як  завітала  в  Сартану –
Ти  мови  нашої  не  знала.
Мене  ти  щиро  покохала,
Ми  стріли  вдвох  тоді  весну.

Тепер  воді  не  розвести
Два  серця  -  грека  й  українки.
Ми  в  них  без  тіні,  без  хмаринки
Кохання  мусим  пронести.

У  тебе  серце  -  мов  кришталь,
Що  жодна  фальш  не  затемнила,
А  для  душі  твоєї,  мила,
Найкращих  слів  мені  не  жаль.

Так  швидко  линуть  наші  дні!
Вже  тридцять  років  ти  зі  мною,
А  все  здається, що  й  зимою
Ми  живемо,  як  навесні.

Бо  сонцем  гріє  нам  серця
Кохання  наше  невгасиме.
Воно,  я  вірю,  нас  вестиме  -
Таке  ж  прекрасне  -  до  кінця.