Спок1йна моя
У сні спокутана ця кома
Тремтиш, напевно будить холод
З вікна що тягнеться навколо
Ці зорі, неба білий цвіт
Прихилить, поведе за світ
Зелені пагорби в ногах
Дерева бавляться в садках
Ти посміхаешься мені
Ще досі разом, я і ти
Дивлюсь, а ти все ще дитя
Невинна посмішка, сльоза
Я бачу як ти гарно спиш
Торкаючись, блакить же, тиш
Прозорим присмаком, гірким
Я все втрачаю, на віки
Чи ти є справді, в цьому світі
В надії вчитися мені
Минулі спогади навічно
Забрали спокій у дущі
Я десь пригадую тебе
Твої слова, і мокрі рухи
І все ввижаеться мені, що ти
Згасла, зовсім трохи
Приходиш поночі, стоїш
І кличеш все, і тягнеш руки
Обнімиш, ледве закречиш
Що холодно, що всі там будем
Свидетельство о публикации №112120508232
http://www.stihi.ru/2013/01/09/9873 Я поправила ссылку
С теплом.
Татьяна Турбина 19.01.2013 14:43 Заявить о нарушении
Михаил Дубривный 19.01.2013 13:52 Заявить о нарушении
Татьяна Турбина 19.01.2013 14:42 Заявить о нарушении