Горностаевка

На  Таврійських  просторах,В  Горностая  краях,
Де    Дніпро  в  берегах,  мов  в  полоні,
Де  степи  золотисті  на  жнивних  полях,
Хлібом  пахне  з  батьківськой  долоні.
Я  родився  в  краю,  там  немов  би  в  раю,
У  садочках    я  мріяв  доволі,
Соловейки  будили  в  ранкову  зорю,
Колискову  я  слухав  у  полі.
На  вечірню  зорю  чути  пісні  дівчат,
Що  вродливі    і  певно  найкращі,
А  бабусі  в  садочку  повчають  внучат,
Бавить  сріблом  їм  річка  крізь  хащі.
Там  садочки  зелені  в  кожнім  році  цвітуть,
Краєвиди  в  краю  в  тім  чудові,
Виноградна  лоза,  вино  й  сік  нам  дають,
І  кавунчики  родять  пудові.
Там  на  схилах  Дніпра,  я  кохання  пізнав,
І  в  очах  першу  зірку  побачив,
Світлячком  нам  стежину  до  мрій  підказав,
Бо  гарнішої    в  світі  не  бачив,
Горностаївський  край,  де  по  водах  Дніпра,
Борознять  пароплав  і  метеори,
Та  повільно  пливе  сухо  грузна  баржа,
А  на  пляжі  «русалки»  чудові.
Рідний  край  розквітав,  пахло  хлібом  в  домах,
У  Райцентр  я  їздив  мов  в  місто,
Зустрічало  дівча  може  з  втомой  в  очах,
Прикрашало  їй  груди  намисто…

5.12  2012р.