Кiнець новохрюського

Iжак на призвисько Движок
присів за кущ лощини
й жує несвіжий пиріжок,
пожертвуваний Свином.

Цей звісний бізнесмен — свиня,
завскладом лісотреста,
живе розкішно: він ганя
в зелених «мерсвинесах»,

з зухвалим виском, вдерши пих,
в дуб-барах бенкетує,
й пенсвионерів рядових
дурним життям дратує!

— Пожди ж, — бурчить Движок під ніс, —
от жирний хороняка!
Ще буде тут крутити хвіст 
олігархня усяка!

Ти думаєш, що я — ніхто,
так, голок оковалок?
Старцюга в драному пальто,
постійний житель свалок?!

Так взнай, що я — найвищий клас!
Шпигун, агент спецназу,
я і пілот, і водолаз,
я й снайпер — все одразу!

Дружина в мене — голки-блонд,
«місс Ліс», краса околиць,
бо я ж найменш — iжачий Бонд,
а то й ще вище — Штірлиць!

Я за тобою стежу тут
на користь лісуспільства.
Тебе настигне вищий суд
за  бешкет та насильства!

Ось в чому місія уся:
не стану ждати Святок,
тай нашпигую порося
від ратиць до жуваток!

Віп’ється в свинський зад свинець —
ну, що не радий, зрадник?!
Отак прийде тобі кінець,
державних скарб розкрадник!

А я — звитяжець, я — герой
невидимого фронту,
мені Міністр iжачих зброй
потисне лапу гордо!

До себе пригорне: «Мастак!
Хвалю за добрий вчинок!»
Й вручить мені Пошани Знак,
із золота годинник,

з шипцями шубу (перший сорт —
із дикобраза шевро!),
путівку на грибний курорт
та премію в iжєвро!

Іще — з медами поставця,
кинджал, медаль «За хватку»,
та «Оскара» за роль старця,
та з салом шоколадку!

Й настане мир на тищі літ,
обнімуться народи,
тай заживе тваринний світ
в гармоніi природи!