Як боляче сприймать твої образи,
Колись здавалось їх не може бути,
Як факел я спалахую відразу,
Та згодом намагаюсь все забути.
Ніколи ти не співчував мені,
Не зміг відчуть душі моєї магму,
Коли пеклась вона і тліла у вогні,
Хто-зна до чого в ті хвилини прагнув?
Куди ж бо з часом линуть почуття?
Між нами виросли високі спориші,
Стало так сумно від свого життя,
Бо ж прикрощів все більше на душі.
серпень 1995
Куди ж бо з часом линуть почуття?
© Copyright: Лю Нели, 2012
Свидетельство о публикации №112120502513
Свидетельство о публикации №112120502513
Рецензии