Я збираю пухкі сніжинки,
Що не тануть, лігши на обличчя.
Пухнаста казка закриє чорні плями ночі –
Гаразд вже дивитись осінній правді в очі!
Сніг – то не холод,
Зима – це не сон,
Сніжинка – не закляла сльоза,
А вічна віра, що таки прийде весна…
А зараз – закутатись у білу ковдру,
Спочити трохи, забувши себе.
Дивитись у безмежну білу днину без пристрастей, думок
І знати: крізь байдужу заметіль прийде нова надія і нове тепло…
Я збираю пухкi снiжинки...
© Copyright: Венцель Ольга Хельга, 2012
Свидетельство о публикации №112120408707
Свидетельство о публикации №112120408707
Рецензии