Вероника Тушнова-Хват Я желаю тебе добра!

Посміхаюсь, а серце плаче
Кожен вечір, у самоті.
Я кохаю тебе.
І це значить –
Я бажаю добра тобі.
І це значить, моя відрада,
Слів не треба, не треба стрічань,
Мого смутку пекучого аду,
І не треба моїх страждань.
Ні до чого мої тривоги,
Є багато в житті тривог.
Ні до чого, щоби в дорозі
Ми світанки стрічали удвох.
Вдалині ось і старість маяче
І забути багато пора…
Я кохаю тебе.
І це значить –
Я бажаю тобі добра.
Значить, як я тебе покину,
Пам'ять з серця подіну я де?
Як твої  не зігріти руки,
Хто той далі тягар понесе?
Хто же скаже, моя відрада,
Що нам треба, а чого ні,
Як нам буть, хто нам дасть пораду,
Так потрібну тобі  та мені?
Нам ніхто про це розкаже,
І шлях нІкому нам вказати,
І вузлів ніхто не розв`яже…
Хто сказав, що легко кохати?

********************************************

Улыбаюсь, а сердце плачет
в одинокие вечера.
Я люблю тебя.
Это значит -
я желаю тебе добра.
Это значит, моя отрада,
слов не надо и встреч не надо,
и не надо моей печали,
и не надо моей тревоги,
и не надо, чтобы в дороге
мы рассветы с тобой встречали.
Вот и старость вдали маячит,
и о многом забыть пора...
Я люблю тебя.
Это значит -
я желаю тебе добра.
Значит, как мне тебя покинуть,
как мне память из сердца вынуть,
как не греть твоих рук озябших,
непосильную ношу взявших?
Кто же скажет, моя отрада,
что нам надо,
а что не надо,
посоветует, как же быть?
Нам никто об этом не скажет,
и никто пути не укажет,
и никто узла не развяжет...
Кто сказал, что легко любить?