Я навчився прощатись навіки,
Невесела гірка наука,
Головою об стіну з розбігу,
Щоб в думках настала розруха.
Щоб в думках не зростали гадюки,
Не сичали в серці щоночі,
Щоби душу, мов падаль , два круки,
Не клювали жаданні очі.
Не клювали колишні надії,
Обгорілу дощенту душу,
Умертвити кохання і мрії,
Хоч не хочу, та видно мушу.
Хоч не хочу , та тільки повіки,
Не народять вже сльози журби,
Я навчився прощатись навіки,
Досконало, так само, як Ти
Я навчився прощатись навIки
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112120405958
Свидетельство о публикации №112120405958
Рецензии