Тихая охота

Ну уж нет)). Вы выглядите суперски. Просто уступила место невестка, без "задней мысли", как говорится.))
Я в этом году ни разу не была в лесу - не пришлось как-то. Да и леса в округе почти не осталось((. Так, "потёмкинские деревни" - только фасады, после пожаров и вырубки. А лес - моё всё)). Даже просто побродить)). И грибы люблю собирать. Вот чистить - не очень, честно)))).
А ещё честно - соскучилась по Вам))). Такое случается))

Наталья Мироненко   20.09.2021 21:23   Заявить о нарушении

Ну так я уже здесь) Читаю Вас, все нравится, все хотелось бы откомментировать, нужных слов не подберу. Придется еще раз перечитывать)

Роман Шулевский   20.09.2021 21:42   Заявить о нарушении

Ну, так и я уже здесь - отходила ненадолго).
Можно не комментировать)). Ну, или чуть-чуть - что-нибудь, для продолжения разговора))

Наталья Мироненко   20.09.2021 22:04   Заявить о нарушении

У Вас безліч тем для розмов, Наталко. Та й вечори стають все довшими)

Роман Шулевский   20.09.2021 22:13   Заявить о нарушении

Тому що раніше починаються ті вечори. А тем і справді багато. Ви поступово зрозумієте, що я не злючка-колючка. Просто 8 років майже - намагаюсь залишатися жінкою і людиною, стикаючись з нерозумінням, зневагою, грубощами, невіглаством... та багато з чим))

Наталья Мироненко   20.09.2021 22:21   Заявить о нарушении

Я пожартував про верблюжу колючку, насправді і близько такого не думаю. Навіть не уявляєте, як мене чіпляють Ваші вірші, наскільки близький мені Ваш світогляд, а перед тим, як Ви можете викласти свої думки в риму, я просто знімаю капелюха)

П.С. Ви ведете блог? В коментах щось таке підгледів.

Роман Шулевский   21.09.2021 21:34   Заявить о нарушении

Вела)). І не один - всі знищила, бо були вони на сайті mail.ru. Декілька разів йшла звідти, потім - поверталась І кожного разу нищила на выході черговий блог. Було щось біля 300 підписників. Але сама атмосфера... Власне, а чого можна чекати від сайтів з літерами RU...
От і зараз - біля виходу. Тепер звідси)).
Рада Вам))

Наталья Мироненко   21.09.2021 21:46   Заявить о нарушении

Перефразую відоме прислів"я: "Не бачиш входу - не виходь")
Ви дуже потрібні тут, Наталко.
І ляд би з ним, з тим .ру, але мені так здалося, що і тут зароджується щось нове, здорове. На днях натрапив на давню знайому, Олену Палашек, був вражений чіткою і відвертою позицією. Бо багато років назад вона мені здавалася зовсім іншою, скажем так, легшою)

Как хлеб рождают маленькие дрожжи,
И как вино,
Так прорастает в душах Царства Божия
Горчичное зерно.

Роман Шулевский   21.09.2021 22:08   Заявить о нарушении

Принаймні зараз - не хочеться писати, зовсім. Є теми, які вичерпались для мене. Один російський "знавець України" написав мені, що в громадянській ліриці я занадто прямолінійна)). Розумію, що їм доводиться кружляти навколо та поруч, шифрувати думки, обтічно їх формулювати. І я б це не засуджувала, бо там дуже далеко зайшло, майже незворотньо. Але він звинувачував нас у фашизмі)). Його шокує, що у нас Бандера - національний герой, бо він, бачте, не сприймав СРСР, вважав Росію країною-окупантом. якийсь час навіть покладав надії на Германію в сенсі визволення з тих "обіймів". Але ж він зрештою відішов геть від таких надій, і загинув у німецькому концтаборі. Той "знавець" запевняв, що марш пам`яті героїв Крут та загиблих на Майдані (з факелами) - то була фашистська акция, він навіть "бачив, як там зигували"). Отже стиснуті в кулак руки, підняті вгору, як знак "не забудемо, не пробачимо" - він сприйняв за зигування. Це теж реалдьність справжнього стану речей там, в РФ. Один мій друг сказав, що найдемократичніші представники російської опозиції перстають ними бути, як тільки мова заходить про Крим. Та й Донбас - не виняток. Згадайте Іллю Пономарьова, що отримав українське громадянство і політичний притулок. З нього вже зверхність і "старшобратство" з усіх щілин проривається).
Вибачте, задовго я... Але оці всі думки - і заважають мені писати так, як писала раніше. А нічого іншого поки що на думку не спадає)).

Наталья Мироненко   21.09.2021 22:26   Заявить о нарушении

Ще Вінниченко писав, що російський демократ закінчується там, де починається українське питання. І дійсно, з такими запеклими друзями говорити важче, ніж з сердечними ворогами)У всякому випадку, знаєш, як себе вести з останніми.
Якщо цікаво:
http://stihi.ru/2021/09/01/7964

Роман Шулевский   21.09.2021 23:00   Заявить о нарушении

Интересно)). Я уже не раз встречала такое. Даже не понимают сами, что говорят. Киев и его исторические места - самое живое свидетельство того, что мы - прямые потомки Киевской Руси. Московия - уж точно никаких общих корней в этом смысле не имеет. Воровали, воруют и продолжат в том же духе. "Чужое - тоже наше".)
С пеной у рта, гордо выпячивая подбородки... потомки угро-финов, мокшей, орды и прочих мелких племён - величаются ворованным. Варвары - они и есть варвары, кочевники... У них и языка-то своего толком не было. Да ну их...
Набридло. Це не лікується, суперчки - марні. Тому і цей сайт сприймаю, як болото з нечистю, виключень - небагато.І от що тут можна писати, що сюди можна приносити? З ким розмовляти??? Чим далі - тим огидніше... Лише нерви руйнуються - от і всі здобутки).
Якщо піду звідси - втрачу спулкування з Вами, ще з кількома дійсно друзями. От про це - думати важкувато)

Наталья Мироненко   21.09.2021 23:29   Заявить о нарушении

Не спішіть, це, може, звичайний осінній хандроз)
Як Вам така притча? Нічого не нагадує?

Притча о волшебнике и овцах - любимая притча Георгия Гурджиева, который
часто рассказывал ее своим ученикам.

На поляне, среди огромного леса, жил-был волшебник, у которого было большое
стадо овец. Каждый день он съедал одну овцу из стада. Овцы причиняли волшебнику
много беспокойства - они разбегались по лесу, и ему приходилось тратить очень
много времени на то, чтобы поймать одну овцу, а других снова собрать в стадо.
Конечно же овца, которую он собирался убить, чувствовала это и начинала отчаянно
сопротивляться, и ее крики пугали других. И тогда волшебник решил
придумать такую хитрость – он поговорил с каждой овцой наедине, и каждой что-то
внушил.

Одной он сказал: "Ты не овца, ты такой же человек, как и я. Тебе нечего
бояться, ведь я убиваю и съедаю только овец, но ты единственный человек в этом
стаде и значит - мой лучший друг".

Второй он сказал: "Почему ты убегаешь от меня, как другие овцы. Ты же
львица и тебе нечего бояться. Я убиваю только овец, а ты мой друг".

Третьей он внушил: "Послушай, ты не овца, ты волчица. Волчица, которую
я уважаю. Я, как и раньше, буду продолжать убивать ежедневно одну овцу из
стада, но волчице, лучшему другу волшебника, нечего бояться".

Таким образом, он поговорил с каждой из овец и каждой внушил, что она не
овца, а совершенно другое животное, которое отличается от всех остальных овец в
стаде. После этого разговора поведение овец полностью изменилось – они
совершенно спокойно паслись и больше никогда не убегали в лес. И когда
волшебник убивал очередную овцу, они думали: "Ну вот, убили еще одну овцу,
а мне - льву, волку, человеку, лучшему другу волшебника, нечего бояться".

И даже овцы, которых он убивал, перестали сопротивляться. Он просто подходил
к одной из них и говорил: "О, мой лучший друг, мы давно не общались.
Пойдем ко мне на двор. Мне нужно с тобой посоветоваться по поводу стада
овец". И овца с гордостью шла за волшебником на двор. И там он
действительно спрашивал у своего лучшего друга, как идут дела в стаде. Жертва с
радостью рассказывала ему обо всем, а потом волшебник убивал ее. Поскольку
смерть наступала мгновенно, то овца ничего не успевала понять.

Волшебник был очень доволен - он высоко поднял самооценку каждой из
овец, в итоге они перестали забивать себе голову мыслями о неизбежной смерти,
стали менее невротичны, наслаждались жизнью и спокойно щипали траву, в
результате чего их мясо стало значительно вкуснее. На протяжении многих лет
волшебник легко управлялся с огромным стадом, и самое интересное, что остальные
овцы стали ему помогать - если какая-нибудь слишком сообразительная овца
начинала догадываться об истинном положении вещей, то остальные овц.. ну,
то есть львы, люди, волки - лучшие друзья волшебника, сообщали ему о
странном поведении этой овцы, и на следующий день волшебник с удовольствием ее
съедал.

Роман Шулевский   22.09.2021 23:08   Заявить о нарушении

Цікава притча. І чомусь здалась мені дещо більшим і масштабнішим, виникли асоціації зі світобудовою.. ПРинаймні - за нами, мешканцями вівчарні під назвою Земля)

Наталья Мироненко   22.09.2021 23:30   Заявить о нарушении

Вибачте, я читала на іншому сайті, не виходячи звідси - тому побачила не відразу.

Наталья Мироненко   22.09.2021 23:31   Заявить о нарушении

Але думаю, це має відношення і до відомого вислову "Розділяй - і владарюй")

Наталья Мироненко   22.09.2021 23:33   Заявить о нарушении

Вам притча здалась "дещо більшим і масштабнішим", значить, Ви схильні до синтезу, а я, виходить, до аналізу, бо подивився тільки на одну вівцю) От гляньте: якщо якомусь народові сказати, що він особливий, не такий як інші (богообраний , як євреї, чи ибер аллес, як німці при Гітлері, чи великий і найправославніший, самі знаєте хто) то такий народ буде із шкіри лізти, щоб догодити своєму фюрерові. Бо ніхто не хоче бути звичайною вівцею. В цьому, здається мені, корені сіонізму, нацизму, великодержавності, зверхності і пихатості. Але це має значення тільки для того, хто насправді ні в якого бога не вірить. Адже сказано: хто самовозвеличується, той понижений буде.

Роман Шулевский   22.09.2021 23:59   Заявить о нарушении

Це, звичайно, так. Власне, якщо узагальнити - це стосується любої імперії, як би вона не називалась. Адже "їсти овець" безтурботно можна саме так: розділивши їх, навіявши кожній - що вона особлива, не така, як інші. Отже їй нічого не загрожує, якщо вона не буде спілкуватись, об`єднуватись з іншими - вони ж бо вівці, але не вона... Це діяло і в СРСР, і в інших тоталітарних країнах. Власне, навіть релігія, яка мала б об`єднувати людей - розділяє їх на вірних і не вірних. Отже невірних можна їсти, ненавидіти, приносити їх в жертву і таке інше. От Вам і проста притча - і аналіз, і синтез)

Наталья Мироненко   23.09.2021 00:12   Заявить о нарушении

Я привів притчу про овець тільки для того, щоб було легше зрозуміти поведінку таких пономарьових, вони ж бо відчувають себе левами серед овець, від того і зверхність. Вони так виховані системою. Цьому можна зарадити доброю прочуханкою, типу Цусіми чи "Чуда на Віслі", але і це помагає не надовго. Пам"ять у таких людей коротка.
То що ж нам залишається? Хіба гумор: пихаті дуже не люблять, коли їх не сприймають всерйоз)

Роман Шулевский   24.09.2021 21:03   Заявить о нарушении

Все так)). Згодна з Вами))

Наталья Мироненко   24.09.2021 21:49   Заявить о нарушении