У темн м саду

У  темнім  саду,  душа  спочивала,
обманливим  сном,  давно  задрімала.
Навкруг  тільки  хащі  з  гіркого  дурману,
життєвих  помилок,  людського  обману.

Зів’яли  лілеї  й  троянди  навкруг,
нема  в  неї  друзів  й  вона  вже  недруг.
Навкруг  темнота  та  мряка  пуста.
Як  ти  скам’яніла,  моя  бідна  душа!

Прокинься  душе!  Отямся  від  сну.
Поглянь  же    душе,  що  в  твоїм  саду…
Вже  стежка  до  раю,  якою  ти  йшла,
давно  бур’яном,  мов  пустир  поросла.

Прокинься    душе!  До  Бога  іди,
зверни  із  стежини,  горя  й  біди…
Прокинься    душе!  На  світло  лети,
бо  можеш  згубитись,  в  цій  темряві  ти…


Рецензии