Солодкий сон

В  красі  осінній,  наче  дівчина  –  хатина.
Курличуть  сумно  журавлі  у  висоті.
Немов  в  намисто,  вбралася  калина.
Рясними  гронами  красується  в  дворі.
 
Сидить  старенька  на  порозі,  спочиває.
На  скронях  сивина,  як  білий  сніг.
Пожовклий  лист,  тихесенько  кружляє
Багряним  килимом  встеляться  до  ніг.

Зашепотіла  золотиста  днина.
Заколисала  жінку,як  мале  дитя.
І  сниться  сон  їй,  що  вона  дитина.
Біжить  чимдуж  босоніж,  край  села.

Вже  колосків  назбирана  торбина.
Тепер  скоріш  до  дому,  на  обід.
А  у  дворі,  красується  калина.
Чарує  погляд,  гронами  ягід.

І  сниться  їй:вона  струнка  дівчина.
Свати  із  рушниками  в  двір  ідуть.
Теплом  пашить  осіння  днина.
Музики  весело  в  сопілку  дмуть.

І  сниться  знову:Сутінки.  Хатина. 
Сім’я  весела.  Вечеря  на  столі.
А  у  колисочці,  мала  дитина.
Мов  янголятко,  посміхається  у  сні.

Всміхнулася  крізь  сон  старенька,сяє.
В  ту  мить,  неначе  квітка  розцвіла.
На  тім  й,  прокинулась.  Вже  вечір  догорає.
Оглянулась.  Нема  нікого.  Лиш  вона.
 
Сльозу  утерла.  Підвелась.  Зітхнула.
Ввійшла  в  хатину  у  свою  пусту.
Щаслива  мить,  зі  сном  її  минула.
Зоставила  у  серці  лиш  журбу.
 
Вже  сутінки.  Навколо  все  дрімає.
Лише  шумить  калина,  мов  ріка.
Все  бачила  вона  та  добре  знає,
не  сон  солодкий  був  це,а  життя…