Такий зараз стан,що беріть, забирайте.
Володійте як хочеться. Бийте, кричіть!
Та душі моєї, прошу, не чіпайте,
І так вже вона сотий день, а мовчить.
Тіло прагне до бою , бігти, стріляти.
А погляд прозорий, наче блакить,
Нема про що більше мені розмовляти,
І духу гранітного вже не зломить.
Вийшла у натовп, а значить сховалась ,
Одягнулась як кожний, тому не пізнать,
У всякому разі я намагалась,
Так загубитись і так помирать.
Та крок за кроком, і знов окремо,
Не в ті ворота, чи в інший бік,
Що ж, визнаю, я таки епістема,
На свій двадцять перший тендітний вік.
Страшна в мене доля, незграбна!
Хай хоч вірші прикрасять очевий сум.
І поезія буде трішки масштабна,
Сундучечок розумних та мудрих дум.
Незграбний стан
© Copyright: Кристина Медина, 2012
Свидетельство о публикации №112120309890
Свидетельство о публикации №112120309890
Рецензии