Лина Костенко Между прочим...

МЕЖДУ ПРОЧИМ...


Когда волос мой станет сивым,
И житьё моё тронет изморось,
Для тебя я буду красивой,
Как для некоторых - кикиморой;


Для кого-то злой и упрямой,
А кому-то - ведьмой и коброю,
Между прочим, признаюсь прямо,
Я была только глупой и доброю;


Беззащитною,несинхронною,
Ни с теориями,ни с практиками,
И свербила во мне ирония
Завихрениями и галактиками;


И не знала мещанская кодла,
Что душа моя,горем скованная,
Никогда не сбавляла хода,
Белым смехом перебинтована;


В жизни, словно на поле минном,
Я выклянчивала безнадежно
У столетья тот крошечный минимум:
- Люди,будьте взаимно вежливыми;


И была б на то моя воля,
Я бы выжгла сплошным курсивом:
- Слишком много на свете горя,
Люди,будьте взаимно красивыми.


Ліна Костенко

Між іншим

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!