Лина Костенко Кому-то...

Кому-то -  хлеба скибка,
Кому-то - только лавры.
Одна душа - как скрипка,
Другая - как литавры.


А здесь на так всё чётко,
То крылья, то вериги.
От Баха - до чечётки,
От "чижика" - до Грига.


От нежного ноктюрна
До громовых симфоний.
От выкликов бравурных -
До смеха саксофонов.

Все голоса природы,
Всё разноцветье видов,
От выкриков народа -
До писка индивида.


Всё в душу вносит с ветром.
Вошло - и там осталось.
От эдаких концертов
Аж сердце надорвалось.


Комусь – щоб хліба скибка


Комусь – щоб хліба скибка.
Комусь – щоб тільки лаври.
Одна душа – як скрипка,
а друга – як літавра.

А тут не все так чітко.
То крила, то вериги.
Від Баха – до чечітки.
Від "чижика" – до Ґріґа.

Від ніжного ноктюрна –
до громових симфоній.
Від буйного обурення –
до сміху саксофонів.

Всі голоси природи,
всі види й різновиди,
від голосу народу –
до писку індивіда.

Все в душу входить вперто.
Ввійшло – навік зосталось.
Оце такі концерти.
Аж серце надірвалось.