Ганна Осадко. Сладкий дощщщщщщдь

                Солодкий дощщщщщщ
                Ганна Осадко


Від такого дощу гріх ховатися під парасолькою!
Крапотить-капотить-скрапує на вдячне зелене гарбузиння,
Ллється-тече-лине, цівкою б'є з неба відчиненого,
Цебенить-струмує-періщить, заглядає у пазуху,
Піжить і пірить, сипле і цідить -
от неслухняний!
Солодкий!
Теплий, пахучий, як молоко -
дощщщщщщ!

Борщі варить разом із газдинями молодими-зеленими,
У новий горщик заглядає разом із котом Мартином,
А тим часом за    тином курей ганяє, мокрих, мов ті хлющі,
У Вуйка серйозного у чорному а-ля Бетмен плащі
Жбурляє горіхами – ще гіркими, як ті найсолодші гріхи,
Руки моєї торкається язиком вологим і шерехатим...

От дощисько-хлопчисько!    Леґуник! Біжу до хати,
А він литки мої розпашілі і мокрі п'ятки
Обціловує вдруге, утретє, вчетверте, вп'яте,
Умовляє облесливо, лащиться: «моє ладо»,
І долоні вологі – як листя із винограду,
І вуста – виногроно... цілує – виймає душу!
Як циганський барон, спокушає    малу папушу,
Б'є у бубон громів, чорні брови, веселі очі...
- Залишитися хочеш? Намокнеш...
- Намокну...    Хочу...

© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112112809810


         
                *   *   *




Сладкий дощщщщщщщщщщщдь

                Ганна Осадко.

                Глеб Ходорковский


   От такого дождя грех под зонтиком прятаться-
  краплет-каплет-летит
                на благодарные зЕлени  тыквенные,
 льётся-течёт-летит,
                бьёт струёй из открытого  неба
 хлещет-струится-сечёт ,
                лезет за пазуху,
 сыплет , цедит и ерошит -
вот непослушный!               
Сладкий!
Тёплый, пахучий как молоко,
Дощщщщщщдь!

Варит борщи вместе с газдынями*),такими  зелёными и молодыми,
в новый горшок заглядывает вместе с котом Мартином
и тут же  за тыном гоняет  кур, вымокших как хлющи*),
 и в серьёзного дядьку, что в а-ля Бэтмен плаще
швыряет орехами — горчащими как наисладчайшие грехи
языком прикоснулся к руке моей — влажно, шершавовато...

Ах ты, дождишко-мальчишка!Легунчик!*) Бегу я в хату
А он горячие икры мои и мокрые пятки,
обцеловывает во второй, в третий, в четвёртый, в пятый
раз , ластится, льстит,  уговаривая: «ты моя лада»
ладонями влажными, как листва винограда,
в уста - виноградной гроздью, целует -душа замирает, не дышит
Он, как цыганский барон искушает  малышку.
Брови чёрные, ясные очи - и в бубен грома как  грохнет!
- Хочешь остаться? Намокнешь...
- Хочу! Намокну...

                *)Газдыня (гуцульское) — хозяйка дома.
                *) Хлющ — насквозь промокшая  одежда.
                *)Легуник (от гуцульского «легинь») - паренёк.