Сп вають, плачуть солов

"Співають,  плачуть  солов’ї  та    б’ють  піснями  в  груди".
Я  знаю  їдеш  ти  туди,  вже  разом  нам  не  бути.

Заплачу  я  і  та  верба,  мені  буде  сестрою.
Коханий  мій,  ти  повернись,  я  тут  всю  ніч  простою.

Простою  ніч,  одну  і  другу.  І  нескінченний  лік…
Доки  не  стану  я    вербою,  на  все  життя,  на  цілий  вік.

Приїдеш  ти,  а  я  верба,  лиш  віти,  мов  ті  коси.
Обмиє  їх  бистра  вода,  сполощуть  теплі  роси.

Ти  милуватись  довго  будеш,  зеленою  красою.
А  я  в  журбі  так  і  зостанусь,  плакучою  вербою.

Не  покидайте  ж  свої  милих,  не  заставляйте  ждати.
Бо  серцю  важко  у  розлуці,  любити  та  чекати…


Рецензии