На зиму осінь повертає -
Дощі із снігом вже ідуть.
Природа наче завмирає,
Вітри холодніші стають.
Дерева миттю почорніли,
Без листя у журбі стоять.
Ворони сірі на них сіли
І стали голосно кричать
На них увагу не звертають,
Вже звикли люди до птахів.
Вони поїсти щось шукають,
Бо ворон їсти захотів.
Знов літо швидко промайнуло
І скоро осені кінець.
Зима у вікна зазирнула,
Бо увірвавсь її терпець.
Їй повернутись захотілось,
Щоб закружити свій танок.
Навколо снігом завертілась,
Зима зробила перший крок.
Покрила снігом ліс і поле,
Гуляє віхола в степу.
Вітри женуть перекотиполе,
Лиш тихо, тихо у яру.
В яру калина червоніє,
Свою дарує нам красу.
І вітер вже її не гріє,
На ній залишив лиш росу.
Вона сльозою прокотилась,
По гронах, стовбуру пройшла.
Калина знову зажурилась,
Що рано так зима прийшла.
Перший крок
© Copyright: Борис Мохонько, 2012
Свидетельство о публикации №112120303009
Свидетельство о публикации №112120303009
Рецензии