Пiд серцем носила з вiрою

(моїй мамі)

Вишивала зірками й дірами.
Юлія Холод


Під серцем носила з вірою.
Світанки чеканням міряла.
Сорочку зірками й дірами
стривожено гаптувала.

На долю дзвінку, усміхнену!
У старості – мати втіхою…
Колиску в морози сміхом і
долонями зігрівала.

Слова молитвами танули,
на тім’я  лягали манною…

Роки постаріли й канули
під хустку тернову вмить.

Душа загубилась в осені.
Онуки по хаті – босими,
в сорочках, розшитих росами…

і серце за всіх болить…


Рецензии