Для того щоб сміятись над іншими,
потрібно навчитись сміятись над собою
Я чорний, пречорний ворон,
Сиджу у зеленому гаю,
Дівчат, що співають хором,
Скрізь гілля дерев споглядаю.
Дівчата співають дивно,
Ще мить, і досягнуть екстазу,
А я все крехчу противно,
Одну замусолену фразу.
Що в співі дівчата ріжуть,
Як хочуть, довершену мову,
І бачу, що тільки тішу,
Співачок,пташиним словом.
І навіть в місячній тиші,
В зірок мовчазному склепінні,
Мов вітер у вуха свище
Моє непотрібне уміння.
Я чорний, пречорний ворон,
І вмію одне лиш – крехтіти,
Хоч в кожного є свій гонор,
Та сонце одне в небі світить.
Я чорний, пречорний ворон..
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112120208081
Свидетельство о публикации №112120208081
Рецензии
Остап Вишня писав: «Оце я собі думаю: що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати... Із своєї, рідної, людини? Не з ворога? Ворога треба бити, і вбивати... А от своя, рідна, людина, - як з неї можна посміятися, щоб і не образити...Так от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба - любити людину більше ніж самого себе.»
Ну хіба можна сказати краще?
Олег Омелянчук 13.01.2013 21:40 • Заявить о нарушении
Ну хіба можна сказати краще?
Олег Омелянчук 13.01.2013 21:40 • Заявить о нарушении