Неужто временны все? По мотивам Алексея Бинкевича

                С украинского,
                по мотивам Алексея Бинкевича
                http://www.stihi.ru/2012/12/02/7133


То ль все – временщики мы в этом мире?
Богатый, бедный, зрячий и слепой –
Все-все: и бездарь, равно гений в лире,
Голодный, сытый, грешный и святой.

Всё временно…и даже Страшный Суд
Не признают ни раб, ни президент.
В деяньях аморальных – грязь и блуд,
Война на смерть идёт за каждый цент,

За место и публичное признанье.
Глубинное хотим осилить вброд...
И риторичным будет вопрошанье:
А что, и вправду, мы – такой народ?

И если правда, значит, скот увечный
Мы все…живёт без будущего скот.
Не может даже  и мечтать про вечность
Тот миг, какой забвенье только ждёт.

Исследуем мы Космоса глубины,
Бессмертим тело, обновляем лик…
Когда ж мы душу сделаем безвинной
И приравняем: Личность= Вечность= Миг?!


Оригинал:

Чи всі ми тимчасові в цьому світі:
 багаті й бідні, зрячі та сліпі;
 усі-усі: бездарні і маститі,
 голодні й ситі, грішні і святі.

 Так, тимчасові! І Страшного суду
 не боїмось – ні раб, ні президент.
 Не бачимо в підступних діях бруду,
 війна на смерть за кожен зайвий цент,

 за краще місце, визнання публічне,
 хоча усе це – марнота марнот,
 і є одне питання риторичне:
 а чи насправді отакий народ?

 Якщо насправді, так ми – бидло знічене.
 А в бидла не буває майбуття.
 Не може навіть мріяти про вічне
 мить, на яку чекає забуття.

 Досліджуємо космосу глибіні,
 безсмертя тілу мріємо створить...
 Коли ж ми душу створимо людині
 з тотожністю: Людина = Вічність = Мить?