Укра на

Україна моя мила,
Батьківщина рідна,
В моєм серці ти кохана
Наче ненька сива!
Занедбали твої діти
Всі твої слободи,
Позабули як їх діди
Прагнули свободи...
І не знають,що кістками вони полягали,
Що на крові їхній буйній квіти розквітали!
А для чого ж вони бились?
Для чого вмирали?
Щоб тебе,Красуньо мила,
Чужі не забрали,
Щоб ті коси українські не порозплетали!
За твою свободу й щастя з життям розпрощались,
Щоб загарбні дужі руки з тебе не знущались...
...Та все швидко проминуло,
Як зима холодна
І сьогодні,Ненька мила,
Ти од всіх свободна!
Ти була як птиця в клітці-
Била грудь об грати,
Та нажаль,що людям нашим
Цього не згадати!
Не згадати білу хату у цвіту калини
Й українську пісню мати-
Колискову сину...
Як цього вже не згадають,
Не чекай,Родима,
Що згадають твої муки і лиху хвилину!
 Та чи можна так прожити?
Чи не сором,люди?
Ой не знали діди,що таке вже буде!
Позабули пісні українські милі
І дівчата коси розплели чарівні...
Все що було свято:
Пісня солов”їна,старі руки мати і м”яка хлебина-
Все забуте нами і померло в серці
І огидна мрія в кожному вживеться-
Щоб топтать цю мову і пісні,і вірші
Й за кордон уїхать жити поскоріше!
Схаменіться,люди!
Що ж вам ще потрібно?
Чи самим вам з себе буде не огидно?
Все згадайте,прошу,що давно забуте
І зумійте знову його повернути!
Ось тоді щасливе нам життя настане
Й буде Україна гордая синами!!!