Die Sehnsucht

Йому вщент розбили обличчя. А він лише посміхнувся і сплюнув кров.
Ще вранці він думав, що знов помиратиме від нудьги.
Але ці хлопці, що били влучно, допомогли
Не безцільно страждати, а за свою точку зору.

Ноги несли до моря.
Пісок прилипа до взуття.
Те море хвилюється як життя,
І як серце панночки,
Але йому не важливі її почуття.

Йому головне на вітцівщину
Крізь кордони, крізь люд у формі.
Валізи - то зайве, все важливе - в кишені.
Він мовчки стоїть на платформі.
Дивиться на вагони,
Що караванами йдуть у міста.
В деяких з них він бував не раз, і не два.
Спогади почали спливати в без того хмельній голові.
І здавалось покотяться сльози.

Замурзані рукави, кров'ю, з вилиці стертою.
Виявилася впертою плечова кістка,що не хотіла вертатись назад.
А він хотів
А він би й рад,
Бо кохав він свою країну сильніш,ніж своїх жінок.
Й був готовий за неї померти.
Просто так. А не заради зірок на погонах.

Повернувшись додому
До чужих і холодних метрів,
Він вкрився ковдрою і міцно від болю заснув.
Наснилось йому, як він бігає рідним містом
Маленькими ніжками місить сніг і ковзає на льоду.
Потім раптом в руці він з гордістю ніс транспоранта,
І бачив юрбу, що захищала свої права.
Але останнім кадром була летюча у натовп граната.
Що здійснила його бажання.

Він заплатив сповна.