Биття із серця мойогО,
Й тепло довірливого тіла…
Як мало все ж ти взяв з того,
Що я віддать тобі хотіла.
А туга є – солодкий мед,
І в`ялих черемшин гіркотА,
І клич птахів, що йдуть на злет,
І хмари тануть у висотах…
Невтомлених є шепіт трав,
І говір гальки біля річки,
Таємний говір, ледь гаркав,
Не зрозуміть його без звички.
Є захід, міддю може грати,
І злива листопаду з неба,
Тож, певно, дуже ти багатий,
Раз нічогО тобі не треба.
*****************************
Биенье сердца моего,
тепло доверчивого тела...
Как мало взял ты из того,
что я отдать тебе хотела.
А есть тоска, как мед сладка,
и вянущих черемух горечь,
и ликованье птичьих сборищ,
и тающие облака..
Есть шорох трав неутомимый,
и говор гальки у реки,
картавый,
не переводимый
ни на какие языки.
Есть медный медленный закат
и светлый ливень листопада...
Как ты, наверное, богат,
что ничего тебе не надо.
Вероника Тушнова-Хват
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2012
Свидетельство о публикации №112120110480
Свидетельство о публикации №112120110480
Рецензии