Сили втрачено вдосталь
В останне намагаюсь піти
В супротив сурової осіні
У спогадах сліпої надії
Тягнутися у проміні солнця
Чекати як востання весни
Затягнется небо поспіхом
І вже холодіють мости
Востанне квіти зацвіли
В безжальний вечор
І непомітно втрачю день...
Осінні миті
Я намагаюся піти ,В набряклім опорі
Не встоячі до ранку, кудись подіти
Саме ту, яку я втратив
Пам’ятаю, що ти здавалося,
Завжди будеш на світі
І марно, що сподівалися
До кінця, до останньої миті
Безмолвна ніч, вбивае сон, втрачає зорі
Несамовито закречю від цього болю
І все навколо наче лід безкрає морє
Вдивляючісь в нічну блакить
Я витру сльози
Осень
© Copyright: Михаил Дубривный, 2012
Свидетельство о публикации №112120110110
Свидетельство о публикации №112120110110
Рецензии