На кого покладати надiю

"... хто ж надію свою покладає
на Господа, того милість очікує"
           (Пс. 31:10)

Колись  король  заморської  землі
Хвалився  між  вельможами  завзято,
Що  допоможе  тому  у  біді,
Хто  лиш  на  нього  буде  уповати.

В  хлібину  повелівши  запекти
Багато  золота  й  коштовного  каміння,
У  мандри  рушив,  коли  гамір  втих
За  мурами.  По  волі  провидіння

Зустрів  двох  жебраків  -  страшних,  брудних,
Запилених,  обірваних,  кошлатих.
І,  підійшовши  ближче,  він  у  них
Спитав,  на  кого  будуть  уповати

В  нещасті,  горі,  злигоднях,  біді:
На  друга,  брата,  короля  чи  Бога?
Звів  перший  руки  до  небес  худі,
Бо  вірив  у  Всевишнього  підмогу.

А  другий  прокричав:"Лише  король,
Володар  із  недолі  порятує!"
Державець  хліб  подав  йому.  Либонь
Міркуючи,  що  цим  його  здивує.

"Яка  важка  хлібина,  бо  сира  -
Подумав  той,  -  не  випечена,  певно.
Цей  дар  не  принесе  мені  добра".
На  друга  глянув:"Маєш  ти  даремно

На  Господа  надію.  Ось  тому
І  досі  вітер  свище  у  кишені.
Бери  цей  хліб  і  поклади  в  суму".
"У  Господа  шляхи  всі  незбагнені",  -

Промовив  перший.  Взявши  хліб  із  рук,
Пішов  у  ніч,  шепочучи  молитву.
Не  знав  з  тих  пір  він  чорних  злиднів,  мук,
Із  бідністю  навік  закінчив  битву.

Та  прагнучи  до  Вічності  дійти,
Стражденних    не  обходив  стороною.
На  Бога  покладай  надію  ти,
І  Бог  перебуватиме  з  тобою.

29.11.2012р. 00:50