Богдана Синюк-Хват Ну где ты буревей

Чи допоможе мені вітер? Так, мабуть.
Не думати й забути. Тільки слухать, слухать…
Від себе гнати спомини у путь.
Й чекати, коли ніч їх згасить в муках.

А за вікном – все штиль, не віє й вітерець,
Та купа сивих хмар із неба нависає.
Мені здається, блискавки вінець
Не небо хмуре, мою душу протикає.

Та де ж ти, буревій, щоб хмари розігнати?
Хай місяць й зірки в небі враз заграють!
Хай рОки йдуть, я не стомлюсь чекати,
Як сонцем ясним нам любов засяє…

*********************************************

Наверно, ветер сможет мне помочь
Забыть, не думать, только слушать, слушать…
И гнать воспоминания все прочь
И ждать, когда их ночь потушит

А за окном всё штиль, ни ветерка
Седые тучи грозно нависают
И кажется, что молнии рука
Сейчас не небо, душу мне пронзает


Ну где ты, буревей, чтоб тучи разогнать,
Пусть звезды и луна на небе заиграют
И пусть идут года, я не устану ждать
Когда костёр любви, как солнце засияет