Стиха вже спів про вірність і про зраду,
Вже зрада – дим, а вірність – як фантом.
Вже воскове обличчя листопаду
Клубочиться в тумані за вікном.
Вже наступ осені далекий від бліцкригу,
Фарбовані дахи в багряний лак,
І чорний пес передчуває кригу –
Ховає ніс поміж кудлатих лап.
А я стираю пам'ять, як помаду,
А я танцюю у вертепі снів.
Наснилося обличчя листопаду.
Прокинулась – а випав перший сніг…
06.11.2012
Обличчя листопаду
© Copyright: Маргарита Олейник-Локай, 2012
Свидетельство о публикации №112112900600
Свидетельство о публикации №112112900600
Рецензии