ЕВГЕНИЯ БУТЕНКО
Матусю рідна, як далеко
Від мене очі твої милі.
Моя ти пташка! Як лелека,
Ти знов на північ улетіла.
Ти дивовижна, справжня жінка,
Як запашна яскрава осінь.
Знайшла я сиву павутинку
В твоєму гарному волоссі.
Це я лишаюсь сивиною
На хвилях кольору каштану.
Ти так наплакалась зі мною...
Я ж, мабуть, іншою не стану.
Пробач мені безсонні ночі,
Тривоги сповнені і муки.
Так хочу знов дивитись в очі
І цілувати твої руки.
М А М А
© Copyright: Поэтические Витражи, 2012
Свидетельство о публикации №112112809493
Свидетельство о публикации №112112809493
Рецензии