Коли життя засмічене до краю,
І до імен, спустився пошук рим,
Неологізми всюди так і сяють,
І назавжди забуте слово – ритм,
То висновок один в думку приходить,
Твої вірші, бездарні як сміття,
І критика нікому не зашкодить,
А тільки приведе до каяття.
Шкода тебе, та жалем не поможу,
Ти сам себе загнав у темний кут,
Та твого віслюка, я все ж стриножу,
На час недовгий,до словесних пут.
Бо твій порив, пора вже зупиняти,
Ти скоро мову знищиш нанівець,
Скажи мені ,невже не вчила мати,
Слова шукати в глибині сердець?
Коли життя засмічене до краю,
У мови джерело ти не сміти,
Історія за все з тебе спитає,
І вітер літ, зітре твої сліди.
поетам що засмiчують мову
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2012
Свидетельство о публикации №112112808912
Свидетельство о публикации №112112808912
Рецензии
Ну тут Ви, Юро, як всевишній суддя вже... Не забуваймо, що своїми віршами ми лише декларуємо власну думку. Добре, коли багато таких думок співпадають, тоді є надія на об'єктивність. А Ви так категорично. Так, критика нікому не зашкодить(навіть мені))), але не до каяття вона має привести, а до виправлення помилок, якщо ті мали місце, до набуття чи вдосконалення майстерності. Олег
Олег Омелянчук 13.01.2013 21:35 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 13.01.2013 21:35 • Заявить о нарушении
Казав мені якось, Ярослав Чорногуз,що думка має бути максимально сильною.. напевно переборщив.. настрій такий був.
Федик Юрий Михайлович 13.01.2013 22:26 Заявить о нарушении
Федик Юрий Михайлович 13.01.2013 22:26 Заявить о нарушении