Ти так далеко, далеко за горами,
За кілометри думок і печаль.
В місті моєму покритому морем ,
В місті твоєму до самого дна,
Я не писав тобі може роками,
Може хвилинами час забував,
І ми щасливі жили все годинами,
Давлячи радість із кожного дня,
Я написав душою червоною,
Вірші другим і віддався на край,
А ти пробач, що моєю лиш музою
Стала на віки – як душу в печаль.
Пробач мені, що за тобою я рвався і роки, і день.
Пробач мені, що за тобою – любив , молився кожен день.
Пробач мені, що ти не снилась,
Я тобі душу залишив,
Пробач, що плакав, не зумівши, тебе
Серед зірок знайти,
Пробач писав, що не кохаю,
І що не чую більш тебе,
А я шукав, шукав твій погляд,
Серед думок кричав - тебе.
Ти так далеко
© Copyright: Зоряна Русова, 2012
Свидетельство о публикации №112112808311
Свидетельство о публикации №112112808311
Рецензии