З чорною кавою на сніданок, ти зустрічаєш осінь…
нервовий зрив чи розрив нервів, серце спокою просить.
Раптом зникаєш …В сітях туманних, день розчинивсь безслідно.
Ти не самотній, ти знов коханий, в мене ж душевні злидні.
Дякую, друже! Дякую щиро! За розтерзання мрії,
хто б окрім тебе зміг би розвіять попіл живої надії.
Дякую, любий! Дякую щиро, за настання прозріння,
хто б іще краще з мила розчином очі вмивав дитині?
Розчарування
© Copyright: Марк Стужин, 2012
Свидетельство о публикации №112112807451
Свидетельство о публикации №112112807451
Рецензии