Мiй Париж

I знову дощ у лондоні, напевно...
Наповнює взуття усім калюжами...
Від монотону, монокрапки темно...
Погодьтесь, розійшлись - не дуже ми...

А ще хотілось праги і венеції...
І щоб та ніч здавалася варшавою...
Та місця менше у житті, ніж в серці...
А в серці я ж тобі не заважаю?..

Все мерзнуть пальці від твоєї осені...
Рятують чай, малинові цукати...
Цікаво, як так близько були досі ми,
Якщо тепер не маєм що сказати?..

І ти мовчиш... Забутий і замолений...
Щоранку, осені, щодня, що... ти мовчиш...
І знаєш тихо, знаєш недозволено...
Про те...
як я
з дитинства
люблю
нічний
париж...


Рецензии