Життя неначе сон, ідуть за роком рік,
В святах і в буднях ми часу не помічали,
День поглинала ніч, людський триває вік,
Вчорашні діти вже самі батьками стали.
Дитинство в спогадах, мов лагідна весна,
Легкий, привітний вітерець і перші квіти,
Та всьому на землі своя пора...., нам
Не до тями, вже настало тепле літо.
Та літо - молодість свою по різному стрічають,
То ж навчимося жить, доки ще світить сонце,
У когось донечки, в мене сини зростають,
І згодом осінь нам постукає в віконце.
Та все ж про осінь думати нам рано,
Як на життєвій ниві гідно працювать,
Треба збагнути, щоб плоди зростити гарно,
В зрілому віці ні про що не шкодувать.
Як вистачатиме здоров;я і наснаги,
Зиму свою з дітьми й онуками зустріти,
І буде вдосталь їхньої поваги,
Тоді й спокійно можна сон скінчити.
22.08.1995
Життя неначе сон...
© Copyright: Лю Нели, 2012
Свидетельство о публикации №112112803014
Свидетельство о публикации №112112803014
Рецензии