О як же хочеться мені,
Матусю бачить коло себе!
Пішла у інший світ, її,
Господь, Святий, забрав до себе.
Немає більшого жалю,
Як втратити близьку людину.
" Пробач, матусю, " - говорю.
Може, колись, не долюбила.
Поваги, теплих, ніжних слів,
Може, тобі, не доказала.
Я, дорогенька, їх в душі
Для тебе безлічі тримала!
Життя твоє, умить, сплило.
Що гарне бачила? Що чула?
Прости за все, щоб відлягло...
Тебе ми, рідна, не забули!
Прости за все...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112112700589
Свидетельство о публикации №112112700589
Рецензии