На цвинтар звозили бричками... На украинском языке

На цвинтар звозили бричками,
І закопали як тварюк,
Дух неприкаяний віками
Блукати буде, як байстрюк...

Спитати хоче свою Неньку
"За що покинула тоді?"
Чи не болить її серденько,
Бо ж  не завадила біді...

Чому земля не розступилась,
Не стала прірвою катам,
Чому погано так молилась,
Тепер вклоняєшся свічкам...

В країні знов  панує голод,
Духовний  голод всіх накрив,
Скував серця і душі холод,
Не для того нас Бог створив...

Ми не відмолимо віками ,
Той страшний гріх, Цей Геноцид :
Торгуємо  дітьми, кістками
 ...бодай собі мир остогид...

Маля вбиваємо в утробі,
Безсмертя хоче грішний люд...
Нащо створили День жалоби?
Чекати скільки нам іуд?

Минуле в нас... я не цураюсь,
Прошу всіх Господи прости,
Ідучи шляхом спотикаюсь,
Але шаную всі хрести...

Шаную пам'ять, маю Бога,
У серці маю і молюсь,
Тяжкий в країні час, дорога,
Але цього я не боюсь...

Боюсь коли не розуміють,
Дає минуле спробу, шанс,
Хай День Жалоби, як Надія,
Що не повториться цей жах...

Ще маю Віру в Україну,
Як вірив наш  Кобзар Тарас,
І в Пісню вірю солов'їну,
Хай об'єднає день цей нас!


 П.В.М.        27.11.2012г.