Л. Юферова. Перекину мосток

Л.Юферова.http://www.stihi.ru/2012/11/20/9025


Не устали ветра, их молебен осенний печален,
Барабанят не в дверь – в одиночество целясь моё…
Перекину мосток я к тебе от заплаканных ставен –
И пускай листопад свою горечь смакует и пьёт.

По такому мосту прямиком я уйду от потери
И на солнечной тропке посею надежды зерно,
Помоги ж ты, мой Боже, от боли не стать мне черствее,
Растревожь моё сердце для нового счастия вновь.

Помоги мне всегда оставаться, мой Боже, собою.
Только не говори, что свобода – придуманный рай,
Ну а если споткнусь – не давай мне ни капли покоя,
Но любовь и стихи, и надежду ты не отнимай.

Я прошу Тебя, Боже, с Тобою всегда откровенна,
Если взгляд на мосту вдруг любимых очей не найдёт,
Всё равно умереть дай мне право счастливой, смиренной!
И пускай листопад свою горечь смакует и пьёт.


Перекину мiсток...
Людмила Юферова

 Не стомились вітри, сумно квилять осінній молебень,
 Барабанять не в ставні, а прямо в мою самоту...
 Перекину місток від заплаканих вікон до тебе –
 І нехай листопад сам смакує свою гіркоту.

 І по цьому містку попрошкую подалі від втрати
 І на сонячній стежці посію зернятка надій...
 Поможи мені, Боже, черствою від болю не стати
 І розбурхати серце для щастя нового зумій.

 Поможи мені, Боже, лишатися завжди собою.
 Не кажи, що свобода – тобою придуманий рай...
 Як спіткнуся на чомусь – не дай же мені супокою.
 Тільки силу і віру, і вірші, й любов не займай.

 Я прошу Тебе, Боже, з Тобою я завжди відверта,
 Якщо погляд не стріне знайомих очей на мосту,
 Все одно дай мені оте право – щасливою вмерти!
 І нехай листопад сам смакує свою гіркоту...