Monstrum descriptio
С глубин моей темной души,
Где тихо смеются творение,
Воображаемой мной чистоты.
О звонком звучании счастья,
Тревоге грядущих ночей,
Мирских и духовных ненастьях,
Что творились при свете свечей.
А заперта она там навеки,
Одинока и больно стара,
Ей умирать одна лишь потеха,
Она своей смертью смела.
Бридка зневіра, коли в собі розчинився,
Нема землі нетоптаної словом мук.
Зате в єдиній пристрасті втопився,
У лапи ти затрапив її пут.
Бо задоволення для тебе мутний опій,
Який ділити двом все набрида.
Далеко десь прожити, знайти спокій,
Де тінь назад очей не оберта.
Казав: «Спинись!», - мене ти не послухав,
Побіг метеликом на світлий дим.
Жив, був колись, так думав,
Тепер не буду жити цим.
Свидетельство о публикации №112112609764