Гiсть

Непритомним згадувати очі.
Осягнути біль та тінь сердець.
Не читаєш ти, а він все строчить.
Залишивсь останній папірець.

Я навік тебе не турбувати
Обіцяв та зрікся під кінець.
Теплих місць в цім світі не зайняти,
Сутінки ж не стримують сердець.

Коли очі ці ясніш дедалі
Марять випадковими людьми,
На вустах вирує присмак сталі;
Двоїть вістря в темряві щільній.

 Як то не дивитися на тебе,
Коли вся промокла до ниток?
Мені треба, мені дуже треба
У лимон додати кип'яток.

Де твоє теперішнє, скажи-но?
Дім затишний.. Я в нім тільки гість.
Ти мене вітатимеш гостинно.
Хай яку тобі приношу вість.

Зупинюсь, згадаю темні очі.
Що з того, що бачу їх щодня?
Щось гаряче в серці захлюпоче;
Щось гаряче пустить коріння.

Ти спиняєш час, не прагнеш жити.
У гуртожитку бракує місць.
Навіть ті мої червоні квіти
У сусідок визивали злість.

Я ж-бо гість у твоїм новім домі,
Я тебе не знаю, ти – мене,
Вже не друзі, навіть не знайомі,
Вже давно закритий тет-а-тет.

25.11.12.