Душа переповнена ніжністю
Та сонцем трохи обпалена
Все ще марить коханням й вірністю,
Хоч на волі не раз вже бувала.
Все тремтить від сумних мелодій
Та від слів п’янких ніби тає.
Хоч вона і була вже на волі,
Хоч вона вже багато знає.
Ще далеко до лютих морозів -
Мерехтять журавлині зграї.
Цій душі недостатньо осені,
Бо вона як та осінь згасає.
Ця душа переповнена ніжністю,
Але закутана в сумні хуртовини.
Розглядає за брамами світ,
Та сполохана наче дитина.
Ця душа, переповнена ніжністю,
Так чекає на люті морози.
Хоче дихати морозною свіжістю,
Щоб перлинами стали сльози.
душа
© Copyright: Саша Кушнир, 2012
Свидетельство о публикации №112112610693
Свидетельство о публикации №112112610693
Рецензии