Богдана Синюк-Хват А за летом осень близко к текст

Я не знаю, чому ти не вкрав
МЕне в ніч ту липневую й темную,
Не влюбив, не простив, не шукав?
Таїна то твоя… Буду чемною.

Осінь прийде за літом, я впевнена
І клен листя враз скине в імлі
А по небу летять Леоніди
Он, ти бачиш, летять до Землі.

Простягни-но долоні свої –
Місяць срібло нехай подарує.
Довгий вечір, що ходить в вікні,
Свіжим вітром тебе нагодує.

Осінь прийде за літом, я впевнена,
І годинник о восьмій проб`є.
А по небу летять Леоніди,
Наче щастя твоє і моє.

Буть цікаво в полоні у мрій,
Наче спиш ти, та й очі прикриті.
Той хто поруч, піди зозумій:
Чом смієшся ві сні, чом радіти?

Осінь прийде за літом, я впевнена,
Прийде ніч, розпростерши крилА…
А по небу летять Леоніди,
Я їх бачу... Та лИше одна…

Ранок казку прикриє, і знов
Все підЕ, як і зАвжди, по плану,
Тільки вечір сумний зна про то,
Як болять, не загоїлись рани…

Осінь прийде за літом, я впевнена,
І дивлюсь я на небо сумнА…
Де ж поділися ви, Леоніди,
Де ви, зірки мої? …Хоч  одна?!…

***********************************
Почему ты меня не украл,
В ночь июльскую тёмную, тёмную
Не влюбил, не простил, не искал,
Впрочем, тайна твоя, я не трогаю

А за летом осень,
И клён листья сбросил,
В небе Леониды
И тебе их видно

Протяни-ка свои  ладони,
Пусть луна серебром одарит
Длинный вечер в пролёте оконном,
Свежий воздух тебе оставит

А за летом осень,
И часы бьют восемь,
В небе Леониды
Нам с тобой  их видно

А мечтать, это так занятно
Вроде спишь и глаза закрыты
Тем, кто рядом с тобой не понятно
Почему улыбаешься в сне ты

А за летом осень,
Ночь на крыльях носит
В небе Леониды
Только мне их видно

Утро сказку, опять, закроет
Жизнь идёт, как всегда, по плану
Только вечер угрюмый знает
Как болят не зажившие раны

А за летом осень,
Я тоскую очень
Где вы, Леониды,
Вас уже не видно