думки

Самотня вісь крокує по живому,
Обмерзлі пальці просять теплоти.

Я подумки вві сні п"ю чай з лимоном,
Згадавши паростки далекої весни.

Незграба-втома підкрадається помітно,
Немає більше волі почуттям.
Я, не зігрівшись, падаю з повітря
В примарливу безодню забуття.

Та надто пізно, вже брехня заволоділа
Моїм пригніченим життям.
Благанням грішним правди просить
Моя покарана душа.


Рецензии