Народна, зламана, скривдженна воля
Беззахистна віра, у полоні смертей
Памьяті відчюження у болі скорботи
Вітчайдушно блукати голодною втратою
Повага за кровью, жахливі тривоги
Забути про все що душило дихання
Така вам вдяка, щедрою вродою
Могилами, шаною, до брата лягати
Ті погублені хати порожні продати
Сімьї втратили, згодом життя
Мати дитину грудьми захищатиме
Холодну дитину притискати до серця
Українське відродження затоптане брудом
Закидане тілом народних страждань
Скалічено зовсім роками голодними
33-тій рік, Українське проваля зійшло
Залишайтесь у спокої, у тищи із богом
Назавжди безсмертні, у славі своїй
В жорстокій розправі теронічного холоду
Терпіли за те що України сини
голодомор 32, 33
© Copyright: Михаил Дубривный, 2012
Свидетельство о публикации №112112408021
Свидетельство о публикации №112112408021
Рецензии